БУРХЛИВІ ЧАСИ В АМЕРИКАНСЬКІЙ ВИЩИЙ ОСВІТІ ТОРКНУЛИСЯ Й УНІГУ
Українські засоби масової інформації пильно стежать за тим, що відбувається у США, зокрема, у сфері науки та освіти. Нас часто питають, як позначилися кардинальні зміни в політичному житті Америки на діяльності Українського наукового інституту Гарвардського університету. На жаль, не минуло й ста днів від інавгурації нового президента, як Інститут на собі відчув зміни в освітній політиці нового уряду.
На початку квітня Національний Фонд Гуманітарних Наук (National Endowment for the Humanities), який надає стипендії та гранти й в такий спосіб фінансує гуманістичні дослідження, освіту та сприяє розвитку видавничої справи у США, оголосив про те, що він позбавляє УНІГУ двохсот тисяч доларів, які в жовтні минулого року були виділені Інституту на переклад і видання найкращих здобутків української літератури. Про це повідомив директор відділу публікацій УНІГУ Олег Коцюба на своїй сторінці у Фейсбуці. Американська україністика не є єдиним об’єктом урядових обмежень та скорочень. Від цієї “нової наукової політики” постраждала вся гуманістика США. Так найближчим часом уряд збирається звільнити до 80-ти відсотків усіх співробітників Національного Фонду Гуманітарних Наук.
Урізання державної фінансової допомоги зачепило багато інших програм у Гарварді. Так, місяць тому Національний Інститут Охорони Здоров’я оголосив про скасування 110-мільйонного гранту, який раніше виділявся кільком лікарням, які займаються науковими дослідженнями на базі Гарвардського університету. У своїй галузі ці бостонські медичні центри вважаються найкращими у світі. Саме тут розробляються найновіші методи й апаратура для боротьби з багатьма хворобами, від яких потерпає людство. Але, позбавлені необхідного фінансування, ці лікарні та дослідницькі інституції ризикують перейти в режим виживання.
УНІГУ, так само, як і інші гарвардські інститути та центри, фінансується в основному за рахунок щорічних відсотків із благодійних фондів. Ці фонди були створені завдяки пожертвам української громади. Вони перебувають у власності та на бюджеті Гарвардського університету, який використовує їх на потреби УНІГУ та на підтримку його діяльності. Левова частка цього капіталу була зібрана Фондом Катедр Українознавства впродовж 1960-х, 1970-х та 1980-х років. Метою цієї натхненної кампанії було створення в Гарвардському університеті кафедр українознавчих досліджень, наукового інституту та бібліотечних колекцій, які містять друковані видання, рукописи та художні колекції, пов'язані з вивченням історії, мови, літератури та сучасного життя України.
Але, як і у всьому світі, без державної підтримки та серйозних щорічних дотацій жодна наукова чи освітня інституція не є конкурентоспроможною навіть у межах власної країни.
Скасування фінансової підтримки УНІГУ з боку американського уряду не пройшло непоміченим. Гарвардська щоденна газета The Harvard Crimson присвятила цій події статтю “Національний Фонд Гуманітарних Наук скасував грант, виділений для УНІГУ” (The Harvard Crimson, vol CLII, #9, 11 квітня 2025, стор. 8). Її автор, Аві В. Бурстін, звернувся до директора УНІГУ, проф. Сергія Плохія, та директора видавничого відділу Інституту д-ра Олега Коцюби з проханням прокоментувати цю подію. Наводимо уривки з цієї статті.
“Історик проф. Плохій вважає, що ці скорочення є лише частиною “набагато більшої й дуже тривожної тенденції. І мова тут не лише про ту суму, якої нас позбавили, чи про тих фахівців, яких ми збиралися залучити на наших проектів, або про ті книжки, які так і не будуть надруковані. “
С. Плохій припускає, що Інститут спробує оголосити збір коштів, які б могли компенсувати ці втрати. Але, каже він, тут неминучо повстає гостра етична дилема. Більшість донорів – як родини-благодійники, так і організації, які за давньою традицією підтримували й підтримують УНІГУ– зараз мають справу із більш нагальними проблемами. Такими, як допомога біженцям, внутрішньо переміщеним особам та родинам, які через війну втратили близьких родичів.
На думку директора відділу публікацій УНІГУ Олега Коцюби, надання гранту на переклад і видання української літератури (його сума складає 197 тисяч доларів), було, зокрема, зумовлене зростанням попиту на публікації, які стосуються України. Особливо після повномасштабного вторгнення Росії у лютому 2022 року.
“Тоді, каже О. Коцюба, ми різко збільшили обсяг наших публікацій і швидко використали той бюджет, що був відведений на видавничі потреби. Ця цифра сягала 150-ти відсотків на рік. Тож ми не мали іншого виходу, як пустити в хід приватні інститутські фонди, які тепер треба якось поповнити.”
Анулювання гранту означатиме, зокрема, зупинку друку двох п’єс славетної поетеси Лесі Українки. Варто зазначити, що за останні три з половиною роки, звідколи була започаткована нова серія книжок «Гарвардська бібліотека української літератури» видавничий відділ УНІГУ випустив рекордну кількість (чотирнадцять!) перекладів українських авторів, як класиків, так і сучасних письменників.
Серед тих, кого безпосередньо торкнулося скасування фінансової підтримки з боку Національного Фонду Гуманітарних Наук, був і Остап Кін, аспірант кафедри славістики Стенфордського університету та упорядник антології єврейських поетів України. “Подібної книжки, каже О. Кін, не існує ніде в світі, навіть в Україні.” Він вважає, що це видання було б “панорамою” українсько-єврейського співіснування. Подібне видання, на його думку, було б справді безпрецендентним.
Серед інших творів, видання яких було зупинено після скасування гранту, є й перший англомовний переклад класичного роману Майка Йогансена “Подорож ученого доктора Леонардо”. Уйлім Блекер, перекладач “Подорожі” і доцент Лондонського університетського коледжу, коментуючи рішення Національного Фонду, написав, що “коли ми почули про цю новину, переклад уже пройшов коректуру і наступного року мав вийти друком.”
Блекер не знає, чи вплине рішення американського уряду на публікацію роману М. Йогансена.
Директор Інституту С. Плохій сказав, що найближчим часом він з О. Коцюбою матимуть розмову з керівництвом Офісу спонсорованих програм Гарвардського університету, але він сумнівається, що Офіс буде в змозі фінансово підтримати УНІГУ.
“Побачимо, сказав С. Плохій, але я був би, дійсно, здивований, якби університет зміг надати нам фінансову допомогу. Попереду в нас – дуже й дуже скрутні часи”.
А тим часом Олег Коцюба закликав всіх, кого цікавить доля української літератури, підтримати зусилля УНІГУ, спрямовані на переклад і розповсюдження кращих здобутків нашого письменства в англомовному світі.