ГАРВАРД ВІДЗНАЧАЄ ТРИ РОКИ ВЕЛИКОЇ ВІЙНИ

March 23, 2025

News

24-го лютого 2025 року в Гарварді відзначали третю річницю початку великомасштабної війни Росії проти України. І робили це не університетські підрозділи чи інституції, а українські студенти. Цей факт може бути водночас як підставою для легкого суму, так і джерелом надії та гордощів.

Церемонія цієї цивільної поминальної служби була простою, щирою й щемкою. Всі, кому небайдужа доля України, зібралися того вітряного зимового вечора перед головною гарвардською церквою (Memorial Church). Трійко студенток – Оксана Трефаненко, Марія Гнатюк та Олександра Хало – поділилися своїми особистими історіями й тим самим нагадали присутнім, що за сухими заголовками новин стоять реальні люди, їхні втрачені оселі та зруйновані сім'ї. Потім Анна Лавренюк зачитала молитву, присвячену українським бійцям і бійчиням, які продовжують захищати незалежність України.

Всі ці промовці закликали світ не залишати Україну сам-на-сам із підступним, добре озброєним та набагато чисельнішим ворогом. Кульмінацією всієї події став музичний виступ двох гарвардських студенток-скрипальок, які виконали композицію «Пливе кача», котра після Революції Гідності стала реквіємом за полеглими на Майдані українцями. І в цей момент усі присутні, запаливши свічки, утворили живий ланцюг світла як символ єдності та надії.

Ось, що каже з цього приводу Марія Гнатюк, одна з організаторок цього заходу.

МАРІЯ ГНАТЮК: «Ми не можемо мовчати» – саме це гасло об'єднало понад 50 українців, американців та небайдужих людей з інших країн світу на захід, організований студентами, які належать до громадської організації Група студентської солідарності з Україною (HUUSG або Harvard Undergraduate Ukraine Solidarity Group). Три роки з часу повномасштабного російського вторгнення – це не лише три роки болю, втрат та виснажливої боротьби, але й період неймовірної стійкості українського народу. І дата 24 лютого нагадує нам про жахіття війни й вимагає від нас активних дій, які б не дозволили світові забути про Україну.

На жаль, у сучасному інформаційному просторі війна в Україні вже не є головною темою, якою переймаються світові ЗМІ. І це за умов, коли вторгнення не вщухає, й щодня українці гинуть за свою свободу. Саме тому ми, українська студентська спільнота Гарварду, бачили свій обов'язок в тому, щоб організувати цей захід, згадати усіх жертв російської агресії та об'єднати людей, які підтримують Україну, незалежно від їхньої національності, громадянства, професії та віросповідання,

УНІГУ: Хто приєднався до цього поминального заходу?

МАРІЯ ГНАТЮК: Серед його учасників - гарвардські викладачі з кафедри славістики, науковці та дослідники з Центру імені Дейвіса та співробітники Українського наукового інституту Гарвардського університету. Крім того, були й студенти з Гарвардської школи імені Кеннеді, Массачусетського Технологічного Інституту та університету імені Тафта. Це різноманіття доводить, що війна в Україні – не регіональний конфлікт, а глобальна подія, яка непокоїть людей з усього світу.

УНІГУ: Чи мав цей захід якийсь розголос серед студентської спільноти?

МАРІЯ ГНАТЮК: Готуючися до цієї події, ми розклеїли по всьому університетському містечку інформаційні оголошення. Крім того, ми активно поширювали інформацію через соціальні мережі, по каналах Групи студентської солідарності та через особисті контакти. Нашою метою було не лише зібрати людей, але й нагадати студентській спільноті Гарварду, що війна все ще триває, а значить, Україна потребує підтримки. Ця подія стала ще одним нагадуванням того, що українці в Гарварді – не просто спостерігачі новин, але й активні учасники боротьби за свободу, правду та людську гідність. Це – не перший і не останній захід, який ми організовуємо. І ми сподіваємося, що цього року українська присутність на гарвардському кампусі стане іще помітнішою.

Ось імена та стислі відомості про себе, що їх надали нам організатори цього заходу.

Mariia Hnatiuk — МАРІЯ ГНАТЮК – студентка другого курсу, вивчає економіку та системи врядування, сподівається по закінченні університету працювати в громадському секторі. Марія виростала в селі Мощун, Бучанського району Київської області, два роки вчилася у Тбілісі, в Грузії, де одержала диплом бакалавра. В Гарварді разом із Марією Соловій обіймає посаду співпрезидента Групи студентської солідарності з Україною.

Ania Lavrenchu — АНЯ ЛАВРЕНЮК походить з м. Гнівань, Вінницької області, де вона, закінчивши середню школу, одержала стипендію на навчання у школі-інтернаті Йолані в Гонолулу, штат Гаваї, США. Нині – студентка першого курсу Гарвардського університету, планує вивчати прикладну математику, екологію та громадську політику.

Mariia Solovii — МАРІЯ СОЛОВІЙ – студентка другого курсу, вивчає економіку, кіно- та візуальні види мистецтва. Марія народилася й виросла в Києві. В Гарварді вона також разом із Марією Соловій обіймає посаду співпрезидента Групи студентської солідарності з Україною.

Oksana Trefanenko — ОКСАНА ТРЕФАНЕНКО – з Чернівців. Перш ніж потрапити до Гарварду, два роки провела у школі-інтернаті в Британії, де одержала звання бакалавра (IB). Планує займатися соціальними дослідженнями та вивчати інші науки, які пізніше стали б їй у пригоді на ниві міжнародних відносин.

Oleksandra Khalo — ОЛЕКСАНДРА ХАЛО – киянка. У 2022 році через програму ASSIST, яка покриває навчання та проживання в приватній школі-інтернаті, Марія одержала стипендію і провела у США два останні роки й таким чином одержала тут середню шкільну освіту. Паралельно вона екстерном склала всі іспити та одержала український диплом. У 10-му класі Саша також мала змогу якийсь час повчитися у Марселі, на півдні Франції. І це не дивно, бо її завжди цікавили подорожі й навчання. Зараз вона – гарвардська першокурсниця, хоче вивчати урядування та романські мови, в майбутньому планує займатися міжнародними стосунками.

Як бачимо, саме дівчата замислили і втілили в життя цей такий важливий для України задум. Не дарма ж у нас існує прислів'я про те, що чоловік на один кут тримає хату, а жінка – на три. Ну а у війну – і поготів.