#  СТИПЕНДІАТИ УНІГУ: НАТАЛЯ КУДРЯВЦЕВА 

 





May 27, 2026

 

 

- [ News ](/news-categories/news)
 
 

 

Український науковий інститут Гарвардського університету був заснований з метою підтримки та просування українознавства у світі. Фонди, зібрані небайдужими жертводавцями Північної Америки, дали змогу створити кілька потужних стипендіальних програм, завдяки яким вчені із різних країн мають змогу провести від одного до двох семестрів у Гарварді, відчути себе частиною міжнародної академічної спільноти й скористатися з унікального академічного та наукового потенціалу цього університету для плекання власних ідей та втілення їх у життя.

І не дивно, що більшість з цих стипендіатів є представниками української академічної спільноти з різних куточків країни. Хто ці дослідники? Над якими темами вони працюють? Що дають їм перебування в американському університеті й контакти з іноземними колегами? Як саме це стажування сприяє розширенню їхніх наукових обріїв?

Всі ці питання ми обговорювали з доктором філологічних наук Наталею Кудрявцевою. Стипендія УНІГУ дала їй змогу бодай на короткий час зосередитися на своїй науковій діяльності. Що, як вона каже, є подарунком долі і розкішшю, адже її чоловік зараз служить у Збройних Силах України, яким вона вдячна за змогу займатися своєю улюбленою справою – наукою. Вона також з особливою вдячністю згадує свою родину, свою маму та сина, які завжди і в усьому її підтримують.

Ось про що ми дізналися.

**Наукові інтереси**

   ![Kudriavtseva](/sites/g/files/omnuum4931/files/styles/hwp_1_1__720x720_scale/public/2026-05/Kudriavtseva_HURI_2026_900.png?itok=aM-lvolY) 

 

Я народилася в Кривому Розі й свою першу освіту здобула у своєму рідному місті. У Криворізькому державному педагогічному університеті я закінчила факультет іноземних мов, отримавши кваліфікацію вчителя англійської, німецької мов та зарубіжної літератури. Майже одразу вступила там до аспірантури і захистилася зі спеціальності “Соціальна філософія”. Через рік після захисту кандидатської дисертації я вступила до докторантури Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні Національної академії наук України. Там я три роки навчалася за спеціальністю «Загальне мовознавство». Ця спеціальність охоплює широке коло лінгвістичних дисциплін: від теоретичної лінгвістики та індоєвропеїстики до таких прикладних галузей, як соціолінгвістика, психолінгвістика, етнолінгвістика, перекладознавство, тощо. Докторантура в Інституті мовознавства не тільки дала мені змогу здобути ґрунтовні знання, а й, насамперед, сформувала мене як науковця. А враховуючи те, що на написання докторської дисертації пішло не три, а цілих десять років мого життя, можу сказати, що увесь цей період мого київського навчання справді став для мене тим досвідом, який тепер називають формативним. Цей досвід остаточно позбавив мене остраху братися за нову справу та досліджувати мало відоме. Як результат, сьогодні я працюю на перетині соціальної теорії, лінгвістичної етнографії та соціології перекладу, тобто в галузі, яка поєднує соціальні та гуманітарні науки.

**Мій гарвардський проєкт**

Подаючися на стипендію Українського наукового інституту Гарвардського університету, я вирішила обрати тему, яка знаходиться на межі кількох дисциплін. Ідеться про “мовний перехід”, тобто свідому заміну російської мови українською в повсякденному спілкуванні. Це явище стало особливо розповсюдженим після початку російського повномасштабного вторгнення в 2022 році. Залучаючи методи лінгвістичної етнографії (спостереження, біографічне інтерв’ю), я виявила, що для переважної більшості українських новомовців (new speakers) мовний перехід є не лише зміною мовних практик, але, насамперед, способом конструювання нової ідентичності. У цьому процесі переосмислюється не лише значення української та російської мов, але й сприйняття таких нелітературних форм існування мови, як діалекти та суржик. В українській літературі утіленням конструювання ідентичності шляхом мовного переходу став роман сучасної письменниці Олени Стяжкіної «Смерть лева Сесіла мала сенс», виданий 2021 року. Переклад цього роману англійською вийшов за ініціативи видавничої програми Українського наукового інституту в Гарварді у 2024 році. Саме він перебуває у фокусі того дослідження, яке я проводжу у США. Мені цікаво дослідити, як саме, і чи можливо взагалі, транслювати сенс мовного переходу в перекладі, зокрема англійською мовою. При цьому мене цікавить не лише сам текст, але і його, так би мовити, “творці”, тобто автор твору, його перекладач, видавець. Цей підхід називається «переклад як соціальна практика».

**Що мені дало стажування у Гарварді**

Оскільки моє наукове дослідження має етнографічний характер, його просто неможливо здійснити без занурення у відповідний контекст. Тому перебування в Українському науковому інституті є необхідною передумовою проведення мого дослідження. Недостатньо записати в Zoom декілька інтерв’ю. Етнографія передбачає роботу в «полі». Це означає, що треба набути певного досвіду, треба його «прожити». Стажування в Гарварді з його великою кількістю різноманітних заходів, виступів, конференцій та подій уможливлює набуття цього досвіду. Воно дозволяє зрозуміти, за яких умов, у якому соціополітичному контексті виникають переклади української літератури, з якою метою, чому перекладаються ті, а не інші твори, хто є їхніми читачами в Америці і якими, взагалі, є перспективи українсько-англійського перекладу. Таким чином, моє дослідження меншою мірою пов’язано з бібліотекою (хоча її ресурси теж, звичайно, стають у пригоді). Здебільшого воно вимагає перебування в контексті й спостереження за тим, що відбувається в межах цього контексту. Так, випадкова зустріч та швидка, поверхова розмова у гарвардській книгарні може дати безцінний матеріал про місцеві вподобання, читацькі пріоритети та погляди.

А щодо інститутських контактів, то мені дійсно пощастило перебувати на стажуванні разом з Ладою Біланюк та Мартою Госовською. Лада займається лінгвістичною антропологію і досліджує Україну вже понад тридцять років. Зізнаюся, що я вчилася на її працях, адже американська лінгвістична антропологія це, по суті, те, що в Європі називається лінгвістичною, або соціолінгвістичною, етнографією. Тому ми маємо спільну дослідницьку методологію та теоретичну базу із соціальної теорії мови. Я дуже рада, що тепер маю можливість безпосередньо спілкуватися з Ладою та отримувати від неї цінні поради, зауваження та коментарі. Марта – відома перекладачка з української на англійську, і вона поділяє мій підхід до перекладу як до соціальної практики. Ми вже записали з нею чудове інтерв’ю із поясненням соціологічного підходу до перекладу і плануємо ще декілька спільних проєктів.

**Подальші наукові плани**

Мені б хотілося привернути увагу наших вітчизняних науковців до такого напряму перекладознавчих досліджень, як соціологія перекладу. Тому я планую популяризувати його не тільки через академічні публікації, а й шляхом залучення таких популярних форматів, як, наприклад, інтерв’ю із сучасними перекладачами. Я також бачу в цьому велику користь і для студентів, які навчаються за спеціальністю «Германські мови та літератури (переклад включно)» (я викладаю саме на такій програмі). Адже розуміння перекладу як соціальної практики ставить у центр уваги перекладача з його соціальною траєкторією та досвідом «проживання» доступних йому мов. Такий підхід надав би змогу студентам, які бажають займатися перекладацькою діяльністю, глибше усвідомити роль власної особистості та власного досвіду у виборі тих чи інших перекладацьких стратегій. Бо, як показують дослідження в цій галузі, зокрема й мої власні спостереження, дуже часто перекладацькі рішення ухвалюються не на підставі фахових знань, а походять із суб’єктивних переживань та особистого досвіду перекладача. Зокрема, я вважаю, що зараз украй необхідно розвивати таку галузь, як дослідження перекладу з української на англійську. Цей напрямок, як ніколи раніше, є нині надзвичайно актуальним. Бо, як показує досвід, найчастіше світ дізнається про нас саме через переклад на англійську.

**Підтримка інституту**

Наостанок не можу не згадати ще раз із вдячністю Український науковий інститут та його співробітників, адже їхня підтримка й допомога в усьому – саме та «необхідна й достатня умова», що робить можливими наші дослідження тут.



 

 

 



 

 See also:- [ In Ukrainian ](/tags/ukrainian)
 
 

 Share on:- [     Facebook ](#)
- [     Twitter ](#)
- [     Linkedin ](#)