Two Views on Human Rights

ПРАВА ЛЮДИНИ: ДВА ПОГЛЯДИ

2017 є роком столітнього ювілею з початку більшовицької революції 1917. І хоча від розпаду СРСР нас відділяє вже чверть століття, важко стверджувати, ніби трагічні наслідки комунізму вже подолано або, принаймні, осмислено. Інакше на просторах колишнього Радянського Союзу не було б міст, вулиць, заводів та установ, названих іменами катів, й уламки тоталітаризму не скніли би в головах мільйонів жертв комунізму.

Марксизм-ленінізм залишив по собі сліди на більшості континентів. Ті ж, кому пощастило уникнути цієї хвороби, можуть, при бажанні, відтворити ту епоху з безлічі творів мистецтва, книжок, мемуарів та документальних свідчень тих, хто на собі зазнав «переваги» «найбільш прогресивного вчення». Сторонній, тверезий погляд, безумовно, дає іншу, більш об'єктивну перспективу, але тут на заваді може стати корупція мови як головний елемент державної пропаганди, притаманної усім репресивним режимам, і жертвою якої нерідко ставали наївні аутсайдери. Теза «Війна - це мир», описана Джорджем Орвеллом в романі «1984», - лише один приклад того, як тоталітарна ідеологія калічить не тільки людей, але й слова. Саме тому для більш об'єктивного осмислення будь-якого історичного явища дуже важливо, щоб до цього процесу долучалися як безпосередні свідки подій, так і сторонні спостерігачі.

beth kerleyЕлізабет Керлі

У вересні цього року на історичному департаменті Гарвардського університету відбувся успішний захист дисертації на тему «Боротьба за права людини: використання Радянським Союзом важелів державної влади в період розрядки, перебудови та розпаду СРСР, 1973 – 1991». Її автор Елізабет Керлі одержала освіту в Джорджтаунському університеті (Вашингтон, США) і в Гарварді. Вона викладала в Гарвардському університеті, співробітничала з Гудзонівським Інститутом стратегічних досліджень (Вашингтон), багато подорожувала по країнах колишнього Радянського Союзу та працювала в архівах Росії, України й США. Науковим керівником Е. Керрі був Сергій Плохій, професор кафедри української історії ім. М. С. Грушевського та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету.

На думку Е. Керлі, керівництво Радянського Союзу завжди розглядало концепцію прав людини як нагоду для досягнення своєї стратегічної мети мирними методами. Але, починаючи з 1970-х років, коли Захід вперше оголосив репресії по відношенню до радянських дисидентів утисками прав людини, й кінчаючи розпадом світової комуністичної системи, ставлення ідеологів КПРС до цієї концепції зазнало суттєвих змін.

Д-р Керлі виділяє три періоди цього процесу. Перший пов'язаний з посиленням критики репресивних методів по відношенню до інакомислячих і підписанням Гельсінської угоди (1970-ті – 1985), другий - зі змінами після проголошення реформ, відомих, як «перебудова», і третій (1988 – 1991) – з відцентровими процесами в країні й подальшим розпадом СРСР.

На основі архівних матеріалів, спогадів, статей та виступів провідних радянських політиків, вчених, дипломатів, керівників КПРС і так званих «громадських організацій», Е. Керлі дійшла висновку, що, хоча в марксистсько-ленінській доктрині немає місця для такої «буржуазної» ідеї, як права людини, вже саме обговорення пов'язаних із нею проблем не могло не вплинути на внутрішню ситуацію в СРСР. Крім того, в останні роки існування Радянського Союзу керівники багатьох республік взяли на озброєння пафос і термінологію цієї концепції для обґрунтування більшої автономії, а зрештою – й повної незалежності від Москви. Й цю частину своєї дисертації Елізабет Керлі майже повністю базує на українському досвіді 1988 – 1991 років.

Одна з проблем, із якою зіткнулася Е. Керлі, полягала в тому, що класовий підхід, який є базовим для марксизм-ленінізму, є несумісним із самою концепцією прав людини, в основі якої лежать індивідуальні права та свободи, вперше сформульовані в добу Відродження, й витоки яких походять із християнства. Більше того, саме визначення цього терміна й досі продовжує викликати дискусії. Так ООН, найбільш представницька світова організація, у багатьох своїх документах включає у це поняття різні (й часто суперечливі) речі. І це не дивно. Бо, якщо західні країни, які, власне, й ввели у міжнародний обіг концепцію прав людини, зосереджувалися на порушенні таких прав, як свобода слова, друку чи зібрань, то СРСР і його союзники воліли звести дискусію до соціальних та економічних прав трудящих. І в цьому відношенні відсутність безробіття в країнах радянського блоку представлялася ними як тріумф прав людини. Але, як пише Е. Керлі, яким би не було офіційне радянське трактування цього терміну, КДБ завжди діяло на власний розсуд: ніхто не міг запобігти ув'язненню дисидентів, й опоненти режиму могли легко опинитися в психіатричних лікарнях.

Втім, варто було М. Горбачову почати відходити від догматичного марксизму-ленінізму, як це «призвело до серйозних змін всередині СРСР (звільнення політичних в'язнів, реформування законодавства) та до перегляду базових ідеологічних постулатів (наприклад, проголошення примату універсальних людських цінностей над класовими).

«Я не буду стверджувати, - сказала Е. Керлі на захисті своєї дисертації, - ніби вся діяльність М. Горбачова була спрямована на встановлення міжнародних норм захисту прав людини. Але вже той факт, що він серйозно поставився до цих питань, став чимось безпрецедентним. Ніхто з його попередників не міг дозволити собі подібне «ідеологічне збочення». Й це досить швидко призвело до лібералізації усієї системи й залучення до діалогу багатьох колишніх політв'язнів.

Дисертація Елізабет Керлі має й більш широку мету – «не просто простежити за еволюцією офіційної радянської позиції в питаннях прав людини, але й кинути світло на те, як репресивні уряди реагують на тиск із боку міжнародної громади.»

Завдяки цій праці у науковий обіг було введено багато нових матеріалів, зокрема, з академічних, урядових джерел та з архівів КДБ. Найближчим часом Елізабет Керлі планує переробити свою дисертацію у монографію.

Процес осмислення нашої новітньої історії триває.

Copyright © 2017 The President and Fellows of Harvard College

Address: 34 Kirkland Street, Cambridge, MA 02138
Hours of operation: 9 a.m.-5 p.m. EST
Phone: 617-495-4053
Fax: 617-495-8097
E-mail: huri@fas.harvard.edu